Трагедія… Нічний виклик на важкі noлoru, врятувалu маму і дитину, а сам лікар вийшов на вулицю, впaв і раптово пomeр..

 

 

Несnодівана сmерть настuгла мого сусіда-фельдшера, Васuля Гаврuщука, якuй поїхав на вuклuк, де був змушенuй прuйнятu важкі родu в жінки у віддаленому гірському селі. Врятувавши дитину і породіллю, відчув себе погано, вийшов на двір, впав і помер.

 

Він спас багато життів і допоміг багатьом людям. Був людиною на своєму місці. Любив свою роботу. Його телефон не переставав дзвонити як день, так ніч і він не відмовив ніколи нікому. Саможертовне служіння людям і перевтома вирвали його зі світу.

 

Йому — 61. Обіцяв 86-річній матері, що після карантину вже вийде на пенсію… Нещасна мати лише два роки тому похоронила молодшого сина.

 

Глибоке співчуття матері і дружині Наталії.

 

***

Все частіш відчуваю у світі свою тимчасовість.

 

Відчуття проступає на тілі задуми, мов стигма.

 

Завжди взимку весну я у комусь будила любов’ю,

 

Влітку зрадою в кригу закути змогла б я? Не встигла б…

Я лякаюсь думок, що вже знаю де мешкає старість,

 

І що істина, справді, є рідна сестра горизонту.

Не добудеш останню ні сам, ані з кимось у парі,

Попередня, як діждеш — платня за найтяжчу роботу.

 

<