Мати голосно плакала і просила поховати її поруч із донькою, але потім нахилилася ближче, побачила щось і закричала від страху 
Похорон був гнітюче тихим. Біла зала була переповнена родиною, близькими та друзями, які прийшли попрощатися з молодою дівчиною. Вона померла раптово, після кількох днів високої температури та загального нездужання. Лікарі діагностували у неї рідкісний енцефаліт, який призвів до зупинки серця. Реанімувати її не вдалося.
У труні дівчинка ніби спала: її обличчя було спокійним, руки складені на грудях. Мати стояла над донькою, не в змозі стримати сліз. Відчай вибухнув криком, який пронизав кімнату та розривав серця присутніх.
«Заберіть мене з собою!» — ридала жінка. «Я не можу жити без неї! Поховайте мене поруч з нею! Я не хочу дихати цим повітрям без моєї дівчинки!»
Батько обійняв її, тремтячи від сліз. Члени родини підходили один за одним, втішаючи її та витираючи сльози. Горе здавалося таким сильним, що сама реальність ніби ось-ось зруйнується під її вагою.
І раптом…
Мати завмерла. На її обличчі з’явився дивний вираз. Вона нахилилася ближче до тіла доньки, примружилася… і побачила його… Продовження 
Вона приглушено зітхнула:
Мати голосно плакала і просила поховати її поруч з донькою, але потім нахилилася ближче, щось побачила і закричала від страху.
— Зачекайте… її груди… вони… ДИХАЮТЬ!
Паніка охопила кімнату. Дехто думав, що це просто плід їхньої уяви — результат втоми, горя, нервового зриву. Але потім інші почали помічати легкий, ледь помітний рух. Груди дівчинки піднімалися та опускалися.
— «Вона жива!» — крикнув хтось. — «О Боже, вона жива!»
Поки одні стояли в шоці, не вірячи своїм очам, інші вже викликали швидку. Лікарів мало не здуло, коли вони приїхали. Дивіться — пульс. Тиск слабкий, але стабільний. Дівчинку негайно доставили до реанімації.
Через день поставили діагноз: летаргічний сон. Рідкісний стан, при якому людина виглядає мертвою, але її життєзабезпечуючі функції продовжують функціонувати в уповільненому темпі.
По суті, це стан глибокої сплячки, що нагадує кому, але з можливістю пробудження.
Пізніше виявилося, що лікар, який оглядав дівчинку, помилився – він не помітив слабкого пульсу. Температура її тіла знизилася майже до кімнатної, а дихання було ледь помітним.
Мати голосно плакала і просила поховати її поруч з дочкою, але потім нахилилася ближче, щось помітила і закричала від болю.
Її офіційно оголосили мертвою, підписали свідоцтво, і розпочалися приготування до похорону.
Без відчайдушних криків матері, без цього прощального погляду… дівчинку поховали б живцем.
Зараз вона в лікарні, у стабільному стані, і її стан покращується з кожним днем. Її мати не виходить з палати і повторює лише одне:
— Це було диво. І я відчула це… серцем.
